ЛЕОНТОВИЧ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ [1(13).12.1877 - 23.1.1921] - визначний український композитор, музично-громадський діяч і педагог. Н. у с. Монастирьок (тепер Немирівсь-кого р-ну Вінницької обл.) в сім'ї священика. В 1899 закінчив Кам'янець-Подільську духовну семінарію. Деякий час працював вчителем співу та арифметики у школі с. Чуків на Поділлі, де незабаром організував учнівський оркестр та вечірню музичну школу. З осені 1902 - викладач співів вчительської семінарії Вінниці. В 1903-04 Л. відвідував лекції в Придворній співецькій капелі у Петербурзі, склав екстерном іспит на звання регента. В 1904-08 Л. працював у залізничній школі на станції Грушине (тепер м. Крас-ноармійськ Донецької обл.), де вперше в Україні організував хор залізничників. Згодом знову повернувся на Поділля. Протягом 10 років викладав співи, арифметику і географію у Тульчинському жіночому єпархіальному училищі. З осені 1918 жив у Києві. В 1918-19 Л., працюючи викладачем хорової справи на диригентському ф-ті Київського музично-драматичного інституту ім. В. Лисенка, а пізніше - в музичному відділі комітету народної освіти, брав активну участь у розбудові української національної музичної культури. Після окупації в серпні 1919 Києва денікінцями змушений повернутися в Тульчин. Тут почав працювати над оперою “На русалчин великдень” (лібретто Н. Ташкевич за казкою Б. Грінченка), але закінчити її не встиг (завершив, відредагував і оркестрував М.Скорик). В січні 1921 Л. став жертвою політичного терору, який розгорнув більшовицький режим в Україні. В ніч з 22 на 23.1.1921 він був убитий співробітником НКВС у домі свого батька у с. Марківці (тепер Теплицького р-ну Вінницької обл.). Л. - автор класичних обробок українських народних пісень (понад 150 хорових обробок, 4 хорових композицій), серед яких “Праля”, “Козака несуть”, “Дударик”, “Женчичок-бренчичок”, “Щедрик”, “Піють півні”, “Ой, з-за гори кам'яної”, “Зашуміла ліщинонька” та ін.; хорових поем (“Льодолом”, “Легенда”, “Моя пісня”, “Літні тони”), церковних хорів (літургія).