ЛЕПКИЙ БОГДАН (4,11.1872-21.7.1941)-український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець. Н, у с. Крегулець Гусятинського округу в Галичині (тепер Тернопільська обл.). Навчався у Бережанській гімназії, у Віденському та Львівському ун-тах. З 1895 -вчитель української та німецької мови і літератури у Бережанській гімназії. У 1899-1914 перебував у Кракові. Друкуватися почав з 1895, був членом “Молодої Музи”. Під час Першої світової війни 1914-18 вів культурно-освітню роботу в таборах полонених (Вецляр). Після війни деякий час був в Берліні, де став співробітником видавництва “Українське слово”. У 1925 повернувся до Кракова, працював професором Ягеллонського ун-ту. Щороку Л. відвідував рідні місця, переважно був у с. Черче недалеко від м. Рогатина. У 1938-39 - член польського сенату у Варшаві. Помер і похований у Кракові. Автор поетичних збірок: “Стрічки” (1901), “Листки падуть” (1902), “Осінь” (1902), “На чужині” (1904), “З глибини душі” (1905), “Над рікою” (1905), “Поезіє, розрадо одинока” (1908), “Для ідеї” (1911), “Тим, що полягли” (1916), “Доля” (1917), “Вибір віршів” (1921), “Слота” (1926); збірок оповідань переважно на тему сільського життя: “З села” (1898), “З життя” (1899), “Щаслива година” (1901), “У глухім куті” (1903), “Нова збірка” (1903), “В горах” (1904), “Кара” (1905), “По дорозі життя” (1905), “Кидаю слова” (1911): повістей: “Під тихий вечір” (1923), “Сотниківна” (1927), “Зірка” (1929), “Вадим” (1930), “Веселка над пустирем” (1929), “Крутіж” (1941); великої історичної повісті “Мазепа” (в трьох частинах -“Мотря”, 1926; “Не вбивай”, 1926; “Батурин”,1927); “Бої” (1928-29) та ін.; літературознавчих критичних нарисів про І. Котляревського, Є. Гребінку, П. Куліша, Л. Глібова, Марка Вовчка, С. Руданського, Ю. Федьковича, І. Карпенка-Карого; 3 і 5-томного видання творів Т. Шевченка з нарисом про його життя і творчість та ін. Залишив спогади - “Казка мойого життя”.