ЛАПЧИНСЬКИЙ ЮРІЙ (Георгій) ФЕДОРОВИЧ (1887 - 1938) - більшовицький діяч, один з лідерів націонал-комуністів в Україні, 3 1905 -член РСДРП(б). У 1917 очолював Раду робітничих і солдатських депутатів у Кременчуці, був народним комісаром соціального забезпечення і керуючим справами Народного Секретаріату, член ЦВК Рад України. В грудні 1918 -уповноважений Тимчасового робітничо-селянського уряду України на Чернігівщині. В 1919 - голова Чернігівського губревкому. В 1919 Л. спільно з В. Шахраєм виступив з різкою критикою ленінської програми з національного питання. В 1919-20 Л. очолював у КП(б)У опозиційну фракцію т. зв. федералістів у складі КП(б)У, що добивалася спільно з боротьбистами утворення самостійної української комуністичної партії та виступала за рівноправні федеративні відносини між УСРР і РСФРР. У листопаді 1919 на Гомельській партійній конференції Л. разом з П. Поповим і П. Слиньком відстоював ідею існування незалежної української комуністичної партії та радянської Української держави. У 1920-22 був секретарем ВУЦВК, членом Київського губревкому і губкому партії. В квітні 1920 виступив з декларацією, в якій звинувачував керівництво РКП(б) у запровадженні режиму воєнної окупації та заявив, що РСФРР ставится до УСРР як західноєвропейські імперіалістичні держави до своїх азіатських або африканських колоній. У 1920 вийшов з КП(б)У, вступив до Української Комуністичної Партії та став одним з лідерів партії. В 1922 виїхав за кордон, жив у Варшаві, Берліні, Італії. В 1926 повернувся в Україну. З тактичних міркувань відновив членство в КП(б)У. В 1928-30 - радянський консул у Львові. В 1938 репресований НКВС СРСР.