КОЦЮБИНСЬКИЙ ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ [25.11.(7.12).1896 - 8.3. 1937] - більшовицький державний, партійний і військовий діяч. Н. у м. Вінниці. Син визначного українського письменника М. Коцюбинського. Навчався у Чернігівській гімназії. З 1913 ставчл. РСДРП. Восени 1916 мобілізований в російську армію. Навчався в школі прапорщиків в Одесі, проходив службу в Петрограді. В жовтні 1917 брав участь у більшовицькому перевороті в столиці Російської імперії. У грудні 1917 увійшов до складу Народного Секретаріату спочатку як заступник, а згодом -як виконуючий обов'язки народного секретаря військових справ. У січні 1918 призначений головнокомандуючим збройними силами т. зв. радянської «Української Народної Республіки», які в своїй абсолютній більшості складалися з петроградських і московських червоногвардійців. З березня 1918 - член більшовицького ЦВК, народний секретар внутрішніх справ, а з кінця листопада - Тимчасового робітничо-селянського уряду України. В 1919-20 керував більшовицькими державними і партійними органами в Чернігові і Полтаві. З 1920 - на дипломатичній роботі в Австрії (1920-22, 1925-27) та Польщі (1927-30). З лютого 1930 К. - заступник голови, а з лютого 1934 - голова Держплану і заступник голови Раднаркому УСРР, Входив до складу ЦККП(б)У, був членом ВУЦВК. У листопаді 1934 знятий з роботи, згодом виведений із складу ЦККП(б)У і в березні 1935 виключений з більшовицької партії. В лютому 1935 заарештований, звинувачений в антирадянській діяльності і засуджений рішенням особливої наради при НКВС СРСР до б років заслання у Західному Сибіру. В жовтні 1936 був заарештований на засланні і перевезений в Київ. К. разом з В. Порайком, М.Голубенком, Титарем, Тирчуком, Логинівом, Плескачевським був звинувачений у організації за дорученням Г. П'ятакова і керівництві діяльністю контреволюційною троцькістською органі­зацією на Україні («український троцкістський центр»). 8.3.1937 засуджений колегією Верховного суду СРСР до розстрілу і того ж дня вирок було виконано. В грудні 1955 реабілітований. Відомим є «Лист без конверта» С. Єфремова до К., в якому український вчений звинуватив його у кривавих злочинах проти власного народу.