КУЛІШ МИКОЛА ГУРОВИЧ (5.12.1892 -3.11.1937) - визначний український драматург. Н. у с, Чаплинці Таврійської губ. Навчався в Олешківському (тепер Цюрюпинськ Херсонської обл.) восьмикласному у-щі, згодом - у гімназії. В 1913 вступив до Одеської школи прапорщиків. Учасник Першої світової війни 1914-18. З поч. 1918- голова Олешківської ради робітничих і селянських депутатів. У 1919-21 служив в армії, брав участь в боях з денікінцями, з 1920 -начальник штабу Дніпровського селянського полку. Після демобілізації керував органами народної освіти в Олешківському повіті, редагував газету «Червоний Шлях» у Зінов'євську (тепер Кіровоград). У 1922 працював у губернському відділі народної освіти в Одесі. В 1924 написав п'єсу «97», в якій розповів про голод 1921-22 на Херсонщині. Постановки цього твору та п'єси «Комуна в степах» (1925) на харківській сцені принесли К. загальне визнання. В 1925 переїхав до Харкова, де зблизився з М. Хвильовим та Л. Курбасом. У 1920-х рр. належав до літературних організацій «Гарт» та «ВАПЛІТЕ* (листопад 1926 - січень 1928 - президент). У 1926-28 К. входив до складу редакційної колегії журналу «Червоний Шлях», з кін. 1929 - член президії нового літературного об'єднання «Пролітфронт). Виступив одним з творців нового українського театру. Перші п'єси «97» (1924), «Комуна в степах» (1925) переважно реалістично-побутового характеру, комедія-фарс «Хулій Хурина» (1926) має експресіоністичні риси; «Зона» (1926) - гостра сатира на партійних кар'єристів, комедія «Отак загинув Гуска» (1927) має елементи символізму. Творчою вершиною стали п'єси «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929). Тема цих п'єс - облудність ідеалів комуністичної революції, національне пристосуванство і фальш міщанського середовища. «Патетична соната» (1929) показує боротьбу трьох сил - комуністичної, білогвардійської і національно-патріотичної у 1917-18. У п'єсі використано засоби тогочасної експериментальної драми у поєднанні з традиційним українським театром (вертеп). У 1930-х рр. написав п'єси «Маклена Граса» (1933), «Прощай село» (1933), «Поворот Марка» (1934), «Вічний бунт» та ін. Твори К. гостро критикувала офіційна критика. Більшість творів К. були поставлені на сцені театру «Березіль» Л. Курбаса. У грудні 1934 драматурга було заарештовано, звинувачено у приналежності до терористичної організації і зв'язках з ОУН. Під час судового процесу по «Справі боротьбистів» у березні 1535 К. засуджений до 10 років соловецьких таборів. На Соловках утримувався в суворій ізоляції. У листопад 1937 К., В.Підмогильний, Ю.Мазуренко, Г. Епік за постановою особливої трійки УНКВС по Ленінградській обл. від 9.10.1937 були розстріляні (за деякими дан., скинуті з баржі у море). 

О. Рибак (Львів).