КАРПАТСЬКА УКРАЇНА (Карпато-Українська держава) - офіційна назва автономної Української республіки у складі Чехо-Словаччини в 1938-39 і Української незалежної держави на Закарпатті в березні 1939. Неофіційно назва К.У. вживалася і до 1939 для означення території Закарпаття. Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання К.У. з іншими українськими землями. 21.1.1919 на Народних Зборах (“Соборі Русинів”) у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку К.У. з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі. На основі рішень Сен-Жерменського мирного договору 1919 і Тріанонського мирного договору 1920 К.У. увійшла до складу Чехо-Словаччини на правах автономії. Проте реальний автономний статус К.У., передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-30-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Після Мюнхенського договору чотирьох держав-(25.5.1938) складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати К.У. статус автономної республіки. 8.10.1938 було утворено перший автономний уряд на чолі з А.Бродієм (затверджений центральною владою 11.10.1938). 22.10.1938 празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію К.У., після чого Чехо-Словачина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців. 27.10.1939 А. Бродя, який намагався проводити проугорську політику, було усунуто з посади голови уряду і прем'єр-міністром К.У. обрано А. Волошина. Рішенням Віденського арбітражу 1938 (див. Віденські арбітражі 1938 і 1940) значна частина К.У. (Угорський, Іршавський, Мукачівський і Севлюшський повіти) з містами Ужгород, Мукачів і Берегів були приєднані до Угорщини. За цих умов столицю К.У, було перенесено до Хусту. Для захисту державної незалежності і боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили К.У. - Організацію Оборони “Карпатська Січ”, велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів .Уряд А. Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація. 12.2.1939 відбулись вибори до Сейму К.У., на яких абсолютну більшість голосів виборців (бл. 94%) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15.3.1939 Сейм (голова А.Штефан) проголосив повну державну самостійність К.У.Прийнята парламентом конституція К.У, визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані герб (ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі), жовто-блакитний стяг і український національний гімн “Ще не вмерла Україна”. Президентом К.У. було обрано А. Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю.Ревая. В ніч з 13 на 14.3.1939 хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини, розпочала відкриту агресію проти К.У. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачів-Берегів-Севлюш. 16.3.1939 зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18.3, більша частина території К.У. була окупована угорськими військами, У гірських районах К.У. загони “Карпатської Січі” продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кін. травня 1939. У кін. березня 1939 президент республіки А. Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю. Реваєм виїхала через Румунію на еміграцію. Недовгий період існування К.У. став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.