КУЧАБСЬКИЙ ВАСИЛЬ (псевд. Бука, Яструб, Бой; 4.11,1895 - п. бл.1945) - український військовий діяч, історик, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (з 1938). Н. у с. Волиця бл. Пустомит на Львівщині. В 1905-13 навчався в Академічній гімназії у Львові, з 1913 на юридичному ф-ті Львівського ун-ту. В 1909 разом з І. Чмолою і Ф. Черником організував таємний гурток «Мазепинський мілітарний курс», з 1911 належав до «Пласту». В 1913-14 К. був одним з активних учасників січово-стрілецького руху в Галичині. На поч. Першої світової війни 1914-18 вступив до Легіону Українських Січових Стрільців. У 1915-16 К. під час кровопролитних боїв з російськими військами під Болеховом і над Стрипою командував сотнею УСС. За хоробрість, проявлену в боях біля Семиківців, нагороджений Військовим Хрестом Заслуги 3-го класу. Вів велику просвітницьку роботу серед стрілецтва, друкував публіцистичні статті і новели у часописі «Шляхи», брав учать у виданні стрілецького сатиричного часопису «Самохотник». На поч. вересня 1916 сотні К. і А. Мельника відзначилися у боях за Лисоню неподалік Бережан (тепер Тернопільська обл.). 21.9.1916 К. потрапив у російський полон і був вивезений до табору для військовополонених біля Царицина (тепер Волгоград, Росія). На поч. січня 1918 К. у складі групи старшин (А.Мельник, Р.Сушко, М.Матчак, Д.Герчанівський та ін.) втік з табору і пробрався до Києва. 19.1.1918 разом з А. Мельником, Р.Сушком, І.Андрухом, Ф.Черником вступив до Куреня Січових Стрільців. У складі СС спочатку очолив запасну сотню, згодом - другий піхотний полк. Був членом Старшинської Ради СС. У січні-лютому 1918 стрілецька сотня під командуванням К. вела тяжкі оборонні бої на Подолі у Києві проти більшовицьких військ. У 1918-19 брав участь у боях проти Червоної Армії та Добровольчої Армії ген. Денікіна. У 1919 К. входив до складу української дипломатичної місії у Швеції. Після повернення в Україну брав участь в боях на українсько-польському фронті в Галичині (див. Українсько-польська війна 1918-19). У кін. 1919 К. у складі стрілецьких частин був інтернований у Луцьку. З весни 1920 перебував у Чехо-Словаччині. У липні 1920 став учасником засідання Старшинської Ради (Є.Коновалець, І.Андрух, М.Матчак, Я.Чиж) у Празі, на якій фактично було засновано Українську Військову Організацію. В 1920 повернувся в Галичину, був обраний до складу Начальної Команди УВО. Після замаху у вересні 1921 С.Федака на Ю.Пілсудськогота воєводу О. Грабського К. було заарештовано і на деякий час ув'язнено. Після звільнення жив у Львові. В 1923-24 - співредактор першого націоналістичного журналу «Заграва» (гол. редактор Д.Донцов). У серед, 1920-х рр.емігрував до Німеччини, де закінчив Берлінський ун-тет і захистив докторську дисертацію з філософії. З 1935 викладав у Кільському ун-ті. Займався науково-публіцистичною діяльністю, був активним співробітником Українського Наукового Інституту в Берліні, друкувався в численних українських виданнях, зокрема «Літопис Червоної Калини», «Дзвони», «Мета», «Політика», «Записки Українського Наукового Товариства в Берліні», «Літопис політики, письменства і мистецтва» та ін. У міжвоєнний період брав участь у гетьманському русі. В роки гітлерівської окупації Польщі був директором бібліотеки у Кракові. В 1945 після вступу радянських військ до території Польщі К. пропав безвісти (за деякими дан., переїхав до Відня, де був заарештований органами НКВС і ростріляний у Львові). Автор праць «Січові Стрільці. Воєнно- історичний нарис» (1937), «Українська дипломатія і держави Антанти в 1919»(1931), «Польська дипломатія і східно-галицьке питання на Паризькій мировій конференції в 1919» (1931), «Україна і Польща» (1933), «Західна Україна в боротьбі з Польщею і більшовизмом в 1918-23 роках» (нім. мовою, 1934), «Значіння ідей В'ячеслава Липинського» (1935), «Симон Петлюра в світлі історії» (1936) та ін.