КУБІЙОВИЧ ВОЛОДИМИР (23.9.1900 -2.11.1985) - визначний український громадсько-політичний діяч, географ і демограф, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (з 1931). Н. у Новому Санчі (тепер Польща) в українсько-польській родині. З 1918 навчався в Ягеллонському ун-ті у Кракові (перервані війною студії продовжив у 1919-23). Під час українсько-польської війни 1918-19 служив в артилерії Української Галицької Армії. В 1928-39 - доцент Краківського у-ту. Виступав на Міжнародних конгресах у Празі (1932), Варшаві (1934) та Болгарії (1936). Вів наукову дискусію (з часом набрала політичного забарвлення) з відомими польськими професорами Ю. Смоленським і Я. Ромерем, яких звинуватив у фальсифікації статистичнихданих в їхдослідженнях. Займався вивченням українських етнічних земель у складі Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії. У своїх дослідженнях послідовно відстоював геополітичні інтереси України, за що в 1939 був звільнений з ун-ту. З 1940 - професор Українського Вільного Університету. Активний учасник українського національно-визвольного руху. В серед. квітня 1940 очолив Український Центральний Комітет у Кракові, який координував діяльність українських громадсько-культурних організацій у Генеральній Губернії. У квітні 1943 став одним з ініціаторів створення і головою Військової Управи (ВУ) у Львові, яка здійснила організаційні заходи по формуванню першої Української Дивізії Української Національної Армії (див. Дивізія «Галичина»). В 1944-45 К., будучи провідним членом Українського Національного Комітету, докладав багато зусиль по організації частин Української Національної Армії. У 1944 К. звернувся із закликом припинити українсько-польське збройне протистояння. В роки Другої світової війни 1939-45 допоміг уникнути арешту гітлерівськими спецслужбами бл. 300 особам (в більшості, євреям). З 1945 жив в еміграції у Німеччині і Франції, де займався, в основному, науковою діяльністю. В 1947-51 - генеральний секретар НТШ за кордоном, а з 1952 - голова НТШ у Європі. Помер у Сарселі (Франція).

  Автор бл. 80 наукових праць з географії і демографії України - «Територія І людність українських земель» (1935), «Атлас України і сумежних країв» (1937), «Географія українських і сумежних земель» (1938, 1943), «Українські етнічні групи Півд.-зах. України (Галичини)» (1953) та ін., настінних географічних карт України і Галичини. К. - головний редактор унікального видання довідникового характеру «Енциклопедія Українознавства» (Париж-Нью-Йорк, 1955-84), автор численних статей у ній. Перевидання «Енциклопедії Українознавства» - розпочато в 1993 у Львові. Залишив спогади «Мені 70» і «Українці в Генеральній Губернії 1939-41» (1975).