КРАСІВСЬКИЙ ЗІНОВІЙ (12.11.1929 -20.9.1991)-український громадсько-політичний діяч, правозахисник, поет. Н. у Витвиці на Івано-Франківщині. Депортований разом зі своїми батьками до Казахстану у 1947, втік і брав участь у повстанському русі. В 1949 заарештований і засуджений до 5 років ув'язнення і довічного заслання. В 1953 К. був звільнений і висланий до Караганди до своєї родини. Під час аварії на шахті був важко травмований і згодом отримав дозвіл на повернення в Україну. В 1957-62 навчався на філологічному ф-ті Львівського ун-ту. В 1964 став одним з співзасновників підпільного Українського Національного Фронту, співавтор його програмних документів «Тактика УНС», редактор журналу «Воля і Батьківщина». У 1967 К. разом з іншими членами УНС заарештовують і засуджують до тривалого терміну ув'язнення. За написання листів протесту та участь у голодівці з 1972 К. утримують у психіатричній лікарні Смоленська, пізніше - Львова і Бережниці. Після звільнення в 1978 К. знову активно включився в український правозахисний рух. У 1979 виступив одним із співзасновників Української Гельсінської Групи. В березні I980 був заарештований втретє і без суду ув'язнений. Звільнившись в 1985. К. брав участь у створенні нових суспільно-політичних рухів та політичних партій в Україні. Автор збірок поезій «Месник», «Невольницькі плачі», поеми «Тріумф сатани», історичного роману «Байда» та ін.