КОЗАЦЬКА РАДА (січова рада, військова рада) - орган козацького управління, що існував на Запорізькій Січі, в реєстровому козацькому війську та у Гетьманщині у 16-18 ст. К.р. була вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Запорізької Січі. Рішення ради вважалося думкою всього війська і було обов'язковим до виконання кожним членом козацького товариства. На К.р. розглядалися питання внутрішньої і зовнішньої політики, проводились вибори військової старшини, поділ земель і угідь, покарання злочинців, що вчинили найтяжчі злочини та ін. К.р. збиралася у встановлені дні року. У 18 ст., у часи Нової Січі, це були: 1 січня- Новий рік, 2 або З день Великодня та 1 жовтня - св. Покрови - храмове свято Запорізької Січі. Крім того, це робилося в будь-який день на вимогу козацького товариства чи «сіроми». На К.р. могли бути присутніми всі козаки. Скликалася рада кошовим отаманом і відбувалась згідно з давніми звичаями, її учасники утворювали широке коло, всередині якого розміщувалась козацька старшина: кошовий отаман, обозний, писар, осавули та ін. Особливу роль відігравали осавули, які були посередниками між радою і старшиною. Формального голосування не проводилось. Свою волю козаки виявляли голосними окликами та підкиданням шапок. Крім К.р. всього Запорізького Коша, існували також курінні та паланкові ради. Перші з них відбувалися у випадках, коли козацька старшина не вважала за потрібне скликати загальну К.р. (таємні та термінові справи, що вимагали негайного вирішення, прикордонні суперечки, організація незначних військових походів тощо). Інколи перед загальними К.р. відбувалися старшинські ради. В компетенції паланкових К.р. був розгляд дрібних справ, головним чином межових суперечок. У реєстровому козацькому війську також скликалися загальні, полкові та сотенні К.р. їх компетенція була дуже обмеженою. Прийняті ними рішення затверджувались польським урядом, що викликало незадоволення козаків. К.р. відбувалися в різних місцях. З поч. 17 ст. ними найчастіше були урочище Маслів Став на Київщині, міста Корсунь, Канів, Переяслав. Під час воєнних походів та народних повстань К.р. відбувалися у військових таборах. В останньому випадку, крім козаків, участь у їх проведенні брали представники міщанства, селянства та православне духовенство. Інколи скликалися ради городових козаків окремих міст (зокрема, рада козаків м. Канева під час Жмайла повстання 1625). К.р., скликані без згоди кошового отамана чи гетьмана, вважалися незаконними. Під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-57 К.р. вважалася вищим законодавчим органом Української гетьманської держави (див. Генеральна Військова Рада). На одній з них у 1648 було обрано гетьманом Б. Хмельницького і вирішено розпочати повстання проти Польщі. Однак, внаслідок зміцнення влади гетьмана, значення К.р, постійно зменшувалось, скликали їх дедалі рідше, а найважливіші питання розглядались на старшинських радах. Спробу реформування К.р. і перетворення її у представницький орган всієї України здійснив гетьман І. Виговський. Він запропонував надати всім полкам рівне представництво, на раду стали з'являтися тільки старшина і по 10 козаків від кожного полку. Однак у зв'язку з зміною політичної обстановки в Україні дана реформа не була проведена. Найбільш відомими загальними радами цього часу були Переяславська рада 1654 та Чорна рада 1663 в Ніжині. Після цього компетенції К.р. були суттєво обмежені. У них брали участь лише представники старшини, які обирали гетьмана і затверджували т. зв. «статті» -умови міждержавних договорів України та Московської держави. У зв'язку з подальшими обмеженнями царським урядом прав і вольностей Гетьманщини, в К.р. стали брати участь представники царського уряду, які санкціонували їхні ухвали, а часто і диктували раді свою волю. У 18 ст. в Гетьманщині К.р. набула лише характеру урочистої церемонії обрання гетьманом кандидата, призначеного царським урядом.

У Правобережній Україні, що внаслідок укладення Андрусівського перемир'я 1667 перейшло під владу Польщі, рішенням польського сейму козацтво було ліквідоване, і тільки після його відновлення у 1680-Х рр. К.р. знову стали скликатися. Найчастіше це відбувалося у Фастові, Корсуні чи Каневі. Значення цих рад було незначним і носило локальний характер.