“ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСНИК” - літературно-мистецький, науковий та суспільно-політичний щомісячний ж-л. Заснований у 1898 як продовження видаваного Науковим Товариством ім. Т.Шевченка жу-лу “Зоря” та редагованого І. Франком жу-лу “Житє і Слово” (1894-96). Видавався за зразком європейських рев'ю (“товстих журналів”). З 1898 до 1905 - видання НТШ (ред.комітет у 1898: О. Борковський, М. Грушевський, 0. Маковей, І. Франко, у 1899-1905 -В. Гнатюк, М. Грушевський, І. Франко). У 1905 через невдоволення окремих членів НТШ позицією жу-лу у різних громадсько-політичних питаннях, зокрема критикою діяльності галицьких партій, ЛНВ був переданий Українсько-Руській Видавничій Спілці. У 1906-13 виходив у двох редакціях — київській і львівській (ред. М. Грушевський). Його вихід був перерваний Першою світовою війною, відновлений у 1917-1919 у Києві як видання Товариства підмоги українській літературі, науці й штуці під редакцією О. Олеся. З 1922 по 1932 видавався у Львові Українською видавничою спілкою. За ініціативою Є. Коновальця головним редактором “ЛНВ” було призначено Д. Донцова. У 1933-39 виходив під зміненою назвою “Вісник” (ред. Д. Донцов). Публіковані у “ЛНВ” матеріали відіграли винятково важливу роль у формуванні ідеології українського національного руху та розвитку модерної української культури.