Зараз на початку того року орди немаліе з Яненком війшли о Богоявленії под Козелец и там великую шкоду у людей учинили коло Дніпра, аж по Носовку, многіе села повибирали и назад вернулися с полоном вцілости.
А то была орда білогородская и трафила под такій час, же сніги малие были. А напотом знову тоей же зими, коло всеедной, вийшло кримской орди солтанов чотири, с которими множество татар и сам Хмелницкій был, и простовали на Черкаси за Дніпр, хотячи Задніпря опліондровати. Але Господь Бог замисли оних перемішал, бо барзо сніги великіе випали, же не можна было конем куди хотіти ехати. И так тилко по Лукомле и Яблунев были, а далій не йшли за великою зимою и варовалися, же войска стояли около Дніпра от Аркліева по містах и от Миргорода. И так нічого не вскуравши, назад повернули з великою утратою коней, и самих татар набрано немало, бо голодно било на коні. А по отході оных гетман Самуилович послал сина своего Семена, до которого ся немало войска скупило козацкого и московского. И так от Переясловля ходили до Ржищева и там узяли приступом замочок и людей усіх вистинали; и оттуля до Корсуня, и Корсунь узяли, але Яненко з своїми утікл, — и Мошну, Драбовку, Черкаси, Жаботин, и тих людей зогнали на Задніпря, попустошивши тіе міста.
Того ж року сейм волній отправовался в Литві в Гронді, на которій папіж прислал леґата от боку своего, жеби конечне король и Річ посполитая розорвали згоду с турчином и приняли згоду з царским величеством и усе християнство, жеби заодно давали отпор поганину турчинові, и своего кошту обіцуючи дати на войско. А царское величество през своїх послов Бутурлина боярина и Чадаева околничого сумми прислал два милліони на войско и задля докончання згоди, що обіцовали ляхи с своїми войсками допомогати.
Навесну зараз его царское величество висилает сили великіе до Киева, тоест князя Михайла Черкаского, а при нему бояре великіе: Петр Василиевич Шереметов и брат Шереметов, боярин Миславскій, князь Урусов, князь Хованскій, князь Долгорукій, Алексіевич, Змиев, царских приказов голова Шепелев. И тіе усі войска, которих было на по два крот сто тисячей, с козацким войском стояли коло Киева и вал копали коло монастрей, и жадних подездов не отправовали нікуда через усе літо. А войска турецкіе за пороги ходили и там, ниже Запорожя и Січи, городков два змуровали над Дніпром з обох сторон, а козаки запорозскіе з Січи уступили у луги с кошовим Іваном Сірком, с которим на знесеня тих городков москва с козаками піхотними ходила.
Того ж року ніякиесь бунти на Москві встали были противко его царского величества от бояр нікоторих и столников, але тое зараз ускромлено и многих потрачено. Началником был ніякийсь Коропков, которого страчено с помочниками ведлуг заслуги їх.
Того ж року на Днепрі под Кіевом мост на байдах уроблено широкій, же у три лаві ити могли вози, а тое роблено коштом царским задля переходу войск, которіе войска стояли до Рождества пресвятої Богородици. Але на отході войск спод Кіева татаре, подпавши, учинили немалую шкоду, бо Козаков и москви немало порубали и живо побрали, которіе при конех зоставали за Либедю, также и коней много барзо заняли. Которіе уцілости увойшли, бо жадной погоні за ними не било и язика не узяли, хто тую шкоду учинил под так великим войском.