ЛЮБЧЕНКО ПАНАС ПЕТРОВИЧ [2(14).1.1897-29.8.1937]- радянський державний і партійний діяч. Н. у м. Кагарлик (тепер р. ц. Київської обл.). З 1917 Л. - член Української Партії Соціалістів-Революціонерів. У 1916-17 брав участь у видавництві журналів “Соціалістична Думка” та “Наше Слово”. Входив до складу Української Центральної Ради. В УПСР був одним з лідерів лівої фракції, яка виступала за встановлення радянської влади в Україні і співпрацю з більшовиками. З березня 1919 Л. належав до новостворенної Української Партії Соціалістів-Революціонерів (комуністів; з серпня 1919 - Українська Комуністична Партія (боротьбистів), входив до складу керівних органів партії. У березні 1920 Л. як і переважаюча більшість провідних членів УКП (боротьбистів) разом з О. Шумським, Г. Гриньком, Г. Михайличенком та ін. увійшов до складу КП(б)У. В 1920-27 - секретар Київського губкому КП(б)У, заступник начальника полггвідділу 2-ї Кінної армії, голова Чернігівського і Київського губвиконкому. В 1927-34 - секретар ЦК КП(б)У. Одночасно з 1933 - перший заступник голови Раднаркому УСРР, з 1934 - голова Раднаркому УСРР, 3 1934 - член Політбюро ЦК КП(б)У. Л. виступив громадським звинувачувачем на процесі Спілки Визволення України. На поч. 1930 став одним з активних провідників імперської політики Москви, відіграв керівну роль у колективізації й конфіскації збіжжя у селян, що привело до голодомору 1932-33 в Україні. На серпневому пленумі ЦК КП(б)У звинувачений в керівництві контреволюційною націоналістичною організацією в Україні. 29.8.1937 Л., передчуваючи близькі репресії щодо нього особисто і членів його сім'ї, застрелив дружину і покінчив життя самогубством.