ЛЮБЕЦЬКА БИТВА 1016 - битва між військами турівського князя Святослава Володимировича (див. Святополк Окаянний) і новгородського князя Ярослава Володимировича в 1016 біля м. Любеча (тепер село Ріпкінського р-ну Чернігівської обл.). Після смерті Володимира Святославича (1015) між його синами розпочалась міжусобна боротьба за великокнязівський престол. Старший з них - Святополк Володимирович зайняв київський престол, і намагаючись позбутись інших претендентів на великокнязівську владу, вбив своїх братів Бориса, Гліба та древлянського князя Святослава. Проти Святополка, зібравши велике військо (40 тис. новгородців і 1 тис. варягів з князем Еймундом), виступив Ярослав Володимирович. Дві дружини зустрілись неподалік м. Любеча і протягом трьох місяців не відважувались розпочати бойові дії. Врешті в кін. 1016 відбулася вирішальна битва, в якій військо Святополка зазнало поразки, а він сам втік до свого тестя - польського короля Болеслава І Хороброго. Ярослав вступив у Київ і був проголошений великим князем київським (див. Ярослав Мудрий).