ЛЮДКЕВИЧ СТАНІСЛАВ (24.1.1879 -12.9.1980) - визначний український композитор, музикознавець, фольклорист і педагог, Н. у Ярославі (тепер Польща). Музичну освіту здобув у Відні (докторська дисертація - “Програмова музика”). З 1909 - директор, аз 1919 - викладач Вищого музичного інституту ім. М, Лисенка, з 1939 - професор Львівської консерваторії. З 1936 - голова Музикологічної комісії НТШ. Композиторську діяльність почав у гімназії. Написав кантату-симфонію “Кавказ”, хорові твори: “Вічний революціонер”, “Косар”, “Хор підземних ковалів”, “Заповіт”, симфонічні поеми “Каменярі”, “Дніпро”, “Моисей”, “Стрілецька рапсодія”. Автор опер “Бар Кохба”, “Довбуш”, численних обробок народних і стрілецьких пісень. Автор праць “Галицько-руські мелодії” (1906), підручників: “Загальні основи музики” (1921), “Матеріали до науки сольфеджіо і хорового співу”.

Працював у журналах “Артистичний Вісник” (1905), “Музичний Листок” (1925) і “Музичний Вісник” (1929-34). Л. - перший професійний композитор на західноукраїнських землях, сприяв піднесенню музичної культури, зокрема працюючи у музичному товаристві “Боян” і Музичному інституті їм. М.Лисенка. Його заслуга—у спрямуванні української музичної творчості у напрямі інструменталізму. Помер і похований у Львові.