ЛУЦЕНКО ІВАН (1869 - 25.3.1919) - український громадсько-політичний і військовий діяч, лікар Армії УНР. Н. на Одещині. В 1902-07 Л. був одним з лідерів Української Народної Партії. В квітні 1917 став одним з організаторів і першим головою Одеської Української Військової Ради, яка ставила собі за мету сприяння побудові української незалежної держави. 21.4.1917 на Всеукраїнському Національному Конгресі 1917 Л. було обрано до складу Української Центральної Ради від Одеси, а на поч. червня 1917 - членом Українського Генерального Військового Комітету. В листопаді-грудні 1917 разом з П. Макаренком і М. Андріенком став засновником Української Партії Самостійників-Соціалістів. Влітку 1919 Л., будучи військовим лікарем Армії УНР, загинув у боях за залізничну станцію Антоніни на Волині (за ін. дан., потрапив у більшовицький полон і був розстріляний).