ЛУЦЬКИЙ ОСТАП (8,11.1883-1941)- український громадсько-політичний діяч, публіцист, поет. Н. у с. Лука Самбірського повіту на Львівщині. Навчався у Празькому і Варшавському унтах. Член літературної групи “Молода Муза” (1906-09), надрукував декілька збірок поезій. Редактор газети “Буковина” (1907-13), директор Центральної каси українських кооперативів у Чернівцях. Учасник Першої світової війни -офіцер австрійської армії. У 1918 - ад'ютант архікнязя В. Лабсбурга. Під час українсько-польської війни 1918-19 - сотник УГА, шеф штабу 4 Золочівської бригади. У 1920 - представник української армії у штабі польського війська, зв'язковий С. Петлюри з Ю. Пілсудським. Після війни поселився на Стрийщині й брав участь у розвитку місцевого кооперативного руху. У 1928-39 - голова Центросоюза у Львові і директор Ревізійного Союзу Українських Кооперативів. Спричинився до успіху кооперативного руху у Галичині. Належав до Українського Національно-Демократичного Об'єднання (УНДО), член ЦК організації. В 1928-35 - посол польського сойму, а в 1935-39 - сенатор. Прихильник курсу “нормалізації” польсько-українських стосунків. Невдовзі після окупації радянськими військами Західної України заарештований (поч. жовтня 1939) органами НКВС і вивезений у концентраційний табір біля Котласу, де й загинув. Автор збірок поезій “Без маски” (1903), “З моїх днів” (1905). “В такі хвилини” (1906).