МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО - середньовічне міське право, за яким міста звільнялися від управління і суду великих земельних власників та створювали органи місцевого самоуправління. Воно закріплювало права міських станів -купців, міщан, ремісників, було юридичним виявом успіхів міського населення в боротьбі проти феодалів. Виникло в 13 ст. у м. Магдебурзі (звідси й назва, тепер ФРН,) Магдебурзьке право встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Протягом 13-18 ст. Магдебурзьке право поширилося в Чехії, Угорщині, Польщі, Литві, а звідти - на територію Білорусі та України. Українські міста отримували його від литовських князів, польських королів і українських гетьманів. Першими в Україні Магдебурзьке право отримали міста Галицько-Волинського князівства м. Санок - 1339 року, Львів - 1356. Далі вхронологічному порядку самоврядними стали: Кременець - 1374, Берестя - 1390, Київ - 1494-97. У 15-17 ст. Магдебурзьке право здобули більшість міст України. У різний час його отримали: Станіслав, Вінниця, Глухів, Дубно, Житомир, Лубни, Козелець, Полтава, Стародуб, Чернігів та ін. У деяких містах, зокрема західноукраїнських, надання Магдебурзького права супроводилося також посиленням німецької і польської колонізації, обмеженням прав українського населення.
Магдебурзьке право в Правобережній і Лівобережній Україні внаслідок місцевих , а також норм звичаєвого права відрізнялося від тих стандартів Магдебурзького права, яке застосовувалося в Західній Європі. Зокрема, в Україні організація магістратів була іншою. У менших містах, які називалися ратушними, козацька старшина відала справами козаків, а виборна міська влада - справами міщан. Положеннями Магдебурзького права керувалися й полкові суди тощо. Норми Магдебурзького права використовувалися при всіх офіційних і приватних кодифікаціях права в Україні 18-19 ст. Після укладення в 1654 між Гетьманщиною і Московською державою воєнно-політичного союзу та поступового обмеження царським урядом політичної автономії Лівобережної України Магдебурзьке право залишилося лише у деяких привілейованих містах. Фактично його застосування в Україні припинилося після запровадження в 1781 "Установлення про губернії” та створення нової судової системи. Указом 1831 року Микола І скасував Магдебурзьке право по всій Україні, крім Києва, де воно збереглося до видання указу від 4 січня 1835 року. У містах на західноукраїнських землях, які за першим поділом Польщі (1772) відійшли до Австрії, органи міського самоврядування та суди, створені за Магдебурзьким правом, продовжували діяти ще протягом певного часу. Згодом астрійський уряд значно обмежив права цих органів. У Львові застосування Мадебурзького права припинено в 1786 року.