МАКАРЕНКО АНДРІЙ ГАВРИЛОВИЧ (17.7.1886 - 28.9.1963)-український політичний діяч. Н. у Гадячі Полтавської губ. Служив в управлінні Пд.-3х. залізниць у Києві. В 1917 став одним з організаторів українських залізниць, голова Спілки залізничників. У період Україськоі Держави - директор департаменту в міністерстві залізниць. З 14.11.1918 - член Директорії УНР. З січня 1921 входив до складу Всеукраїнської Національної Ради (утворена 4.1.1921). У 1920-30-х рр. перебував у Чехо-Словаччині і Австрії. Захистив докторську дисертацію у Вищому Українському Педагогічному Інституті. В 1928-29 М. разом з П. Андрієвським і Ф. Швецем створили Українську Національну Раду за кордоном (УНРЗ), яка мала стати центральним представницьким органом наддніпрянських українців у еміграції. В післявоєнний час жив у Німеччині, допомагав українським біженцям уникнути депортації в СРСР. З 1951 оселився в США. Помер у Х'юстоні (штат Техас, США).