MAKУX ІВАН (17.9.1872 - 18.9.1946) - український громадсько-політичний діяч. Н. у с. Дорошеві Самбірського повіту в Галичині. Закінчив Львівський ун-тет, доктор філософії з 1901. З 1907 займався адвокатською практикою у повітовому містечку Тлумачі. На поч. 20 ст. М. став одним з організаторів осередків спортивно-пожежної організації “Січ” та освітнього товариства “Просвіта” у Галичині. Належав до провідних діячів Української Радикальної Партії, брав участь у виданні газети “Громадський Голос”. У 1908-18 - депутат галицького сейму, обирався заступником голови Української Парламентської Репрезентаці. 31915- член ЗагальноїУкраїнськоі Ради. В жовтні 1918 брав участь у роботі Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР 1918-19 у Львові, яка проголосила українську державність на всій території Галичини. З 9.11.1918 М. очолював державний секретаріат громадських робіт, а з 4.1.1919- став державним секретарем внутрішніх справ ЗУНР. У грудні 1919 очолив Крайову Раду у Хмільнику на Поділлі (тепер - Вінницька обл.), яка спільно з Радою Республіки, на думку деяких дослідників, намагалась усунути від влади Головного Отамана С. Петлюру і тодішній уряд УНР на чолі з Іс. Мазепою. З 1920 М. - товариш міністра внутрішніх справ УНР. Після поразки національно-визвольних змагань 1917-21 жив у Західній Україні. В 1930-39 - голова УРП (з 1926 - Українська Соціалістично-Радикальна Партія. В 1928-35 - член польського сенату. В 1944 М. переїхав до Зальцбургу (Австрія), де і помер. Залишив спогади “На народній службі” (видані посмертно, 1958).