МАТЧАК МИХАЙЛО (28 лютого 1895 - 19 листопада 1958) -український військовий і громадсько-політичний діяч, видавець. Народився у с. Воля Якубова Дрогобицького повіту (тепер Львівська обл.). Закінчив Дрогобицьку гімназію. Учасник Першої світової війни 1914-1918. З 1914 - підхорунжий Легіону Українських Січових Стрільців, командир чети в сотні Д. Вітовського. В 1914-1915 років брав участь в боях на Маківці, за Галич, над р. Стрипою. У вересні 1916 року під час боїв на Лисоні потрапив у російський полон. Після звільнення з полону на початку 1918 року Матчак повернувся у Київ і став одним з організаторів Куреня Січових Стрільців. Входив до складу Старшинської Ради (Є. Коновалець, А. Мельник, Р. Дашкевич, Р. Сушко, І. Андрух, В. Кучабський, Я. Чиж), був ад'ютантом Є. Коновальця. В 1920 він став одним із засновників Української Військової Організації у Галичині, в 1920-1923 років член її керівного органу Начальної Команди УВО. Очолив Український бойовий комітет, що займався збором коштів для потреб УВО. В 1920-х рр. вчився на юридичному факультеті Львівського (таємного) Українського Університету. В 1923-1926 редагував разом з Д. Палієвим орган УВО “Новий Час” (з 1925 - безпартійна газета), в 1923-1924 постійно друкувався в суспільно-політичному часописі “Заграва”. З середини 1920-х рр. був провідним діячем Української Соціалістично-Радикальної Партії, член секретаріату партії. В 1930-х рр. депутат польського сейму від УСРП. У 1923- 1939 очолював видавництво “Ізмарагд” у Львові. Під час гітлерівської окупації Польші жив у Кракові, був членом управи “Спілки Українських видавництв”. У 1944 емігрував в Австрію. В лютому 1947 був схоплений радянськими спецслужбами у Відні, вивезений до СРСР і засуджений до 25-річного ув'язнення у таборах. Після звільнення з сибірських концтаборів Матчака заборонили повернутись в Україну. Помер у Потьмі (Мордовія).