МАКАРУШКА ЛЮБОМИР (12.8.1899 -6.2.1986) - український громадсько-політичний діяч. Н. у с. Сівка-Войнилівська Калуського повіту в Галичині. Закінчив Військову Академію у Віннер Нойштадті. Служив у австрійській армії, брав участь у чині капітана УГА в українсько-польській війні 1918-19. Навчався в Кардовому ун-ті у Празі, згодом вивчав економіку в Торговій Академії у Відні (1918). Був активним учасником українського студентського руху.. З 1922 - генеральний секретар Центрального Союзу Українського Студентства. В серед, 1920-х рр. деякий час очолював першу українську націоналістичну молодіжну організацію за кордоном - Групу Української Націоналістичної Молоді. Був членом Української Військової Організації, входив до складу Крайової Команди У БО. З 1926 належав до Українського Національно-Демократичного Об'єднання, згодом став одним з лідерів цієї політичної організації. М. спільно з Д. Палієвим, В. Целевичем виступав за ідейно-політичне підпорядкування діяльності УВО керівництву УНДО. В листопаді 1927 взяв участь в роботі Першої конференції Українських Націоналістів у Берліні. В 1927-29-генеральний секретар УНДО, в 1930-35 - посол до польського сейму. В 1943-44 - майор дивізії “Галичина". В післявоєнний період жив у Західній Німеччині. В 1948-51 -член Виконавчого Органу УНРади в еміграції. Помер у Бад Годесберзі (Німеччина). Автор статей у періодичній пресі на суспільно-політичні теми та розвідок про визвольні змагання.