МАРІТЧАК ОЛЕКСАНДР (8.9.1887 - 1.10. 1981) - український політичний і державний діяч, вчений-правознавець, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (з 1918). Н. у Стрию тепер Львівська обл.). Закінчив Львівський ун-тет. До Першої світової війни 1914-18 займався адвокатською практикою в Рудках поблизу Львова. В 1918-19- член Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР. У 1921-23 М. керівник канцелярії закордонного уряду Є. Петрушевича у Відні та секретар Західно-Українського Товариства Ліги Націй. В 1923 повернувся до Львова, викладав право у Львівському (таємному) Українському Університеті, в 1939-41 - професор, завідуючий кафедрою міжнародного права Львівського ун-ту. В 1920-30-х рр. брав активну участь у політичному житті Галичини. Належав до Українського Національно-Демократичного Об'єднання, член Центрального Комітету цієї організації. Був членом партійної фракції, що згуртувалася навколо тижневика "Рада”. В 1930-х рр. М. виступав оборонцем під час політичних процесів, які влаштовувала польська окупаційна влада над членами Української Військової Організації і Організації Українських Націоналістів (суд над Д. Данилишиним, В. Біласом, М. Жураківським і 3. Коссаком, грудень 1932; суд над М. Лемиком, листопад 1933). У післявоєнний час жив у Мюнхені, де в 1946-49 викладав правознавство в Українській Вищій Економічній Школі. В 1949 переїхав у США, брав участь у діяльності українських громадсько-політичних організацій в Америці. Помер у Мічігані.