МАРКЕВИЧ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ [Мар-кович; 2'6.1.(7.2.) 1804-9(21).6,1860]-український історик, поет і етнограф. Н. у с. Дунайці (тепер Глухівського р-ну Сумської обл.). Навчався в пансіоні Головного педінституту у Петербурзі. Був знайомий з Т. Шевченком, О Пушкіним, К. Рилєєвим. У 1831 видаву Москві поетичну збірку "Українські мелодії”, в якій оспівано героїчне минуле українського народу. В 1847 поклав на музику вірш Т. Шевченка "Нащо мені чорні брови”. Т. Шевченко присвятив М, вірш "Н.Маркевичу” ("Бандуристе, друже сизий”). М.-автор "Історії Малоросії” (тт. 1-5, 1842-43 ), в якій викладається історія України з найдавніших часів до кін. 18 ст. Головним джерелом для написання твору стала "Історія Русів” та праці М. і Д. Бантиш-Каменських. Перші два томи не мають наукової цінності, 3-5 томи, які містять документальні додатки, примітки, опис джерел, списки генеральної старшини та вищого духовенства, хронологічні таблиці, зберігають певне довідкове значення. З інших історичних розвідок найвідоміші - "Мазепа” (1841), "Гетьманство Барабаша” (1841), "Про перших гетьманів Малоросійських” (1848), "Про козаків” (1858). З етнографічних праць найважливіші "Збірник малоросійських пісень” (1840), "Південноруські пісні” (1857), "Звичаї, повір'я, кухня та напої сучасних малоросіян” (1860). Науковий інтерес становить зібрана М. колекція документів з історії України 17-18 ст. (зберігається в Москві).